У міру того, як розвиваються і постійно удосконалюються технології кування, красиві ковані вироби з металу вже не асоціюються з ремісництвом або заводським виробництвом. Зараз можна створювати витончені елементи для будинку і декору: огорожі, ворота, ковані елементи для балконів і сходів. Ковані декоративні елементи для меблів — ще одно поширене і красиве застосування цієї технології роботи з металом.
Кування як мистецтво створення красивих декоративних виробів продовжує розвиватися: з'являються нові технології, що дозволяють працювати з новими матеріалами, використовуються досконаліші антикорозійні покриття.
Для виготовлення кованих виробів найчастіше використовують сплави заліза (у тому числі сталь і чавун), а також кольорові метали — бронзу, мідь і алюміній.
Колір металу грає велику роль у виборі технології кування. Своєю чергою, на вибір кольору сильно впливає призначення майбутнього виробу. Хімічний склад — а точніше, наявність домішок в ньому — визначає властивості заготівель. Наприклад, при роботі з кольоровими металами краще використати їх сплави — так виробам додається міцність, стійкість до корозії й пластичні властивості.
Кування виробів із заліза
Залізо досить легко обробляти, але не варто забувати про те, що найчастіше воно все-таки застосовується у складі сплавів. Саме по собі залізо досить міцне, але без додаткової обробки або включення інших металів до свого хімічного складу воно швидко окислюється і руйнується.
Кування заліза може відбувається як в умовах невеликої кузні, так і на заводі. Для надання матеріалу потрібної форми його спочатку нагрівають до появи окалини, а потім змінюють його форму за допомогою спеціального молота або іншого призначеного для цього устаткування.
Після такої обробки виробу обов'язково знадобиться антикорозійна обробка — це може бути оцинковування або гартування.
Ковані вироби з чавуну
Чавун — це важкий за своєю масою сплав заліза з вуглецем, в якому також можуть зустрічатися домішки інших хімічних елементів — кремнію, сірки або марганцю. Внаслідок такого складу чавун має виражені антикорозійні властивості, і тому не вимагає подальшої обробки проти корозії. Сам по собі чавун не підходить для кування, але його можна відлити в особливий вид матеріалу — ковкий чавун.
Щоб отримати такий матеріал, треба довго томити білі чавунні відливання — звичайний чавун прекрасно підходить для литва. Є два способи отримання ковкого чавуну:
- Американський спосіб. Для нього чавун проходить процедуру томління в гарячому піску — температура його може досягати майже тисячі градусів за Цельсієм. Цього вистачає, щоб вуглець у складі сплаву змінив свій стан і рівномірно розподілився між структурними елементами заліза. Це надає матеріалу особливу в'язкість — тому його і називають ковким.
- Європейський спосіб. Європейський метод відливання замість піску використовує для томління чавуну залізну руду з приблизно тією ж температурою, що й американський метод для піску. У таких умовах руйнуються молекулярні зв'язки вуглецю, через що цей елемент починає дифундувати в атмосферу. Втрата вуглецю робить відливання м'якою, утворюючи ковкий чавун. М'якість при цьому зберігається виключно на поверхні, тоді як середина залишається крихкою.
Обидва способи добре готують чавун до кування, роблячи виготовлення декоративних елементів з нього досить легким як в умовах заводського виробництва, так і в майстерні.
Кування з алюмінію, міді й бронзи
Кольорові метали особливо хороші для виготовлення кованих виробів і їх фрагментів. Їх сплави можуть мати високу міцність, і при цьому бути досить гнучкими, полегшуючи виробництво.
Кування виробів з алюмінію найчастіше відбувається з використанням сплавів з марганцем і магнієм. Це робить матеріал, що вийшов, міцніше. Сам же по собі алюміній вважається легким кольоровим металом, який легко піддається будь-якій оброці. Окрім високої міцності, алюміній добре протистоїть корозії (іржу на цьому металі побачити неможливо), не окислюється. Внаслідок його легкості з алюмінію можна створити найвитонченіші фрагменти.
Мідь вважається чи не найм'якшим металом, по якому можна робити кування. Вона має приємний червоний колір, який за допомогою деяких хімічних маніпуляцій можна перетворити на сліпуче-золотий відтінок або зеленуватий. Суть такого “фарбування” полягає в утворенні плівки на поверхні металу, яка по-своєму заломлює світло, що падає на неї.
Зокрема, позеленіти мідь може і від вологості — взаємодія води з іонами міді неодмінно веде до формування захисної плівки. Захист в такому випадку потрібний не стільки від води, скільки від атомів кисню в ній — саме цей хімічний елемент відповідає за окислення і подальше за ним руйнування металів.
Захисна плівка може приймати колір від злегка зеленуватого до шляхетно-бірюзового — цей відтінок виглядає особливо благородного на кованих виробах.
Бронза ж — це сплав міді з оловом, який відмінно підходить для кування. Цьому металу дісталася м'якість міді й стійкість олова, внаслідок чого матеріал виходить податливим подібній обробці й при цьому стійким до утворення іржі та подальшого руйнування. За таку непримхливість в обробці бронзу часто використовують ковалі-любителі, створюючи красиві декоративні вироби.